Початок світла
2020 рік став для мене точкою відліку. Це був час тиші, паузи й одночасно - глибокого занурення в себе та світ навколо. Коли здавалося, зовні все зупинилося, з’явився простір для внутрішнього дослідження. Саме тоді я почала більше цікавитися світлом - не просто як інструментом у фотографії, а як явищем, яке відкриває іншу реальність.
Я люблю фотографувати квіти та різні рослини і загалом природу, тож так почалась моя активна робота з макрозйомкою. Але з часом цього стало недостатньо. Хотілося побачити більше, глибше, інакше.
Так я відкрила для себе ультрафіолетове світло.
Це був не миттєвий результат, а процес пошуку. Я експериментувала з різними джерелами світла, досліджувала довжину хвиль, пробувала різні підходи, намагаючись знайти той самий баланс, який відкриває приховане.
І одного дня це сталося. Весна. Першоцвіти.
Одна із перших фото були квіти білоцвіту. У звичайному світлі вони виглядають білими та ніжними, але під ультрафіолетом вони раптом «заговорили» інакше - проявилися кольори, з’явилося світіння, ніби в них відкрився інший вимір. Те, що було невидимим для ока, стало частиною образу.
Це справило на мене сильне враження і цей момент став переломним. Я зрозуміла, що хочу досліджувати далі. Хотілося бачити, як інші квіти реагують на ультрафіолет, які приховані структури й кольори вони зберігають у собі. Кожна нова зйомка ставала відкриттям.
З того часу фото квітів під уф світлом для мене - це не просто техніка, а й моє дослідження. Це спосіб побачити невидиме, відчути глибину природи і показати те, що зазвичай залишається поза межами нашого сприйняття.
І цей шлях дослідження триває далі…